мандатний

-а, -е.

Прикм. до мандат. Мандатне посвідчення.

••

Манда́тна комі́сія — виборний орган, що займається перевіркою повноважень делегатів з'їзду, конференції тощо.

Манда́тна систе́ма голосува́ння — система голосування, при якій делегат може мати декілька голосів відповідно до чисельності організації, яку вони представляють.

Манда́тні терито́рії — колишні колонії Німеччини та деякі відторгнені від Османської імперії території, що їх Ліга Націй передала після Першої світової війни країнам-переможницям на основі мандата.